
існує декілька гостів та норм ісо для транслітерації. при чому для англійської і німецької мови вони різні. тому за часів мого менеджерування в центрі перекладів, при оформленні апеляцій в німецьке посольства, писали дві транскрипції: ввірівську та німецьку за стандартом ISO 9 з використанням умлаутних графем.
насправді ж для латинописної Європи великої різниці між "ia" та "ya", або "h", "g", "gh" немає. Вони в будь-якому випадку не братимуьт на себе сміливість самостійного артикулювання паспортних імені, а обовязково перепитають, як саме це читається. Пояснення просте. За часів темних віків усне та писемне мовлення кардинально розійшлися, оскільки писемність розвивалась за мурами догматичних монастирів, а значно рухливіший фонетичний пласт в народі. І сучасні європейці звикли, що слова та особливо імена, ЯК ПРАВИЛО, вимовляються далеко не так як пишуться. Взяти для прикладу тих же John чи Michael в англ. мові. Або французька марка машин Pegout, в якій остання приголосна у вимові взагалі не існує.
ТОму написання імен в наших закордонних паспортах більше зачіпають наші естетичні смаки, аніж закордонних митників та турецьких метрдотелів)
Неадекватні імена провокують неадекватне ставлення.
Вам теж раджу зазирнути сюди http://uk.wikipedia.org/wiki/В ікіпедія:Правила_перекладу_з_б лизькоспорідених_мов
Будь ласка, не перекручуйте мої слова! Національні імена і існують для того, щоб їх використовувати в межах України. А використання радянсько-ностальгічних імен(Дарья, Нікіта, та ін.) та проблеми які виникають внаслідок цього мене не хвилюють.
Ну гаразд. Якщо у мене у паспорті невірно і неполіткоректно написане ім’я російською мовою куди мені звернутися зі скаргою?
П.С. укр. Володимир = рос. Владимир = білорус. Уладзімір, але в силу певних мовних особливостей по-різному звучать. Ім’я одне і теж! Ви краще почитайте оце: http://uk.wikipedia.org/wiki/В ікіпедія:Правила_перекладу_з_б лизькоспорідених_мов
Однозначно підтримую павла.
погоджуюсь з тим, що задокументоване ім"я повинно зберігатись. якщо російське ім"я, наприклад, "владимир" має свій аналог в укр.мові, то це не означає, що за будь-яких обставин ми маємо право назвати таку людину "володимиром". це стосується все ж таки неформального спілкування.
щодо питання "українська мова у вигляді латиниці", то я ніяк не можу збагнути, за якими саме принципами / правилами і коли наші ВВІРи "перекладають" імена наших співгромадян. іноді доходить до абсурдного накопичення букв.
Нещодавно обговорювала з колегою, як було б логічніше писати її ім"я – Таня, Тетяна – латиницею. Вона з дитинства звикла до Tanya, Tetyana, а я не розумію доцільності вжитої тут "y". чи не краще вжити просто "і", яке пом"якшило б попередній приголосний? натомість у прізвищі моєї знайомої "Куляєва", яке в закорд.паспорті записали як "Kuliaieva", я обов"язково використала б "y", щоб показати різницю між "іа"(я)та "йе"(є) – Kuliayeva.
Крім того, останнім часом в українських власних назвах звичну "g" стали замінювати на "h". це, начебто, непогано і зрозуміло, але призводить до того, що літера "g" – більш зрозуміла для іноземців, оскільки багато з них букву "h" взагалі випускають при читанні – взагалі не вживатиметься для передачі українських імен.
особисто я залюбки написала би Gnatiuk, Gryshko (замість прийнятих тепер Hnatiuk, Hryshko). Ім"я Сергій я пропоную писати serGHiy, щоб зберегти звучання "г", а не "х" у випадку serHiy, або щоб уникнути варіанту serGiy, характерного для російського використання, яке може помилково бути прочитано як «Серджій».
А яка ваша думка?
...і проблеми у цих дітей не через імена, а через неадекватне ставлення до їх імен з боку оточуючих, яким простіше Джона Іваном назвати бо так звичніше.
що ви крайнощами називаєте? ім'я не може бути крайністю. ім'я це унікальна одиниця самоусвідомлення, що є виразником не лише фантазії батьків, але й ментальності. Дід цього хлопика родо з сибіру був. Яким чином можна встановити взаємозалежність між іменами в яких не те, що голосні а навіть приголосні різні? не всі громадяни України ідентифікують себе українцями, і ім'я є одним з ідентифікаційних характеристик. Як можна засуджувати людину за те, що вона назвала дитину Дар'я, а не Одарка? Як ці імена можна ототожнювати взагалі? Ви хоч трохи вникали в природу звуків, кластерів та їх сполучень? Ці імена не тільки звучання, але й енергетику різну несуть. Семантично-асоціативні ряди приховують кардинально різні.
І стосовно політики. Коли я їздив позаминулого року в Москву до своєї знайомої на весілля, то я не пам'ятаю, щоб хоч один з родичів нареченого, що приїхали з Тамбова, хто з Поволжя, а хто і з Підмосков'я, хоч раз звернулись до мене Павєл. Чомусь влюдям дууже далеким від лінгвополітики навіть на думку не спало шукати "власні" аналоги, а тому звертались до мене або Павло, або Паша, хоча я на цьому зовсім не наголошував, а лише один єдиний раз представився під час знайомства як "Павло".
Я вже писав, що не варто вдаватися до крайнощів.
рус. Павел = укр. Павло; англ.Пол ≠ укр. Павло.
А стосовно Лисів і Нікіт, то варто пам’ятати, що ми живемо в Україні, де є власні імена, тобто українські, і саме їх варто використовувати, а не заново винаходити велосипед. Погано, що батьки називають своїх дітей Дар’ями, Нікітами, Павєлами, Нікалаями, а потім діти усе життя мають із цим проблеми.
добре, за яким принципом виводиться можливість взаємозамінності імен "Володимир" та "Владимир"? фонетичний? етимологічний?
за принципом етимологічної спорідненості Пола Макартні теж потрібно б Павлом назвати. етимологічний корінь же споріднений – латинський – "paulus".
Далі. Не всі імена мають адекватні аналоги. Коли я працював в школі у мене в класі був хлопчик якого в журнал записали Микитою. Прийшла бабуся і влаштувала скандал, бо вони онука назвала на честь діда "Никиты", а не лиса Микити. І вона була права, тому в журналі надалі писали Нікіта Лєбєдєв, і звертались відповідно. Інший випадок стався під час вручення дипломів, коли одній дівчинці видали диплом на ім'я Дарини (добре що ще не Одарки), хоча в паспорті у неї було написано чітко "Дар'я". Та сама історія: скандал, заміна диплому.
Над імена мертвих можна теоретизувати скільки завгодно, а от з живими виявляється не так просто. Тому то президента білорусі в російських та українських ЗМІ називають Алєксандром. Бо мама його саме так назвала.
Навіть у радянські часи писали «Володимир Ленін», і це в той час коли радянська влада намагалася стерти міжнаціональні особливості між союзними народами, а тепер з’являють новітні лінґвісти, які хочуть зробити свій «корисний внесок».
Для чого і головне кому потрібно ця транслітерація слов’янських імен?
Як на мене, не уявляю такого, щоб росіяни(хоча б навіть російськомовні українці) говорили «Володымыр», «Стэпан», «Олэксандр».
Будь ласка, прочитайте уважніше моє повідомлення.
спрощення веде до зручності.
"заміна унікального аналогом"? ви самі розумієте парадоксальність цієї фрази? які аналоги можуть бути в унікальності? або як може претендувати на унікальність те, що має аналоги?
Спрощення веде до деградації.
Не потрібно заново винаходити велосипед, достатньо заглянути у власний паспорт, там прізвища транслітеруються, так як це унікальна, власна назва(можна так вважати), а ім’я замінюється аналогом.
І всі ці розмови стосовно Александрів, Нікалаїв, Владімірів є політикою і не більше.
1. Не забувайте першочергової функції транслітерації – передати іншомовне власне ім'я за допомогою графічно-фонетичних засобів рідної мови. тобто "Владімір Лєнін" відлповідає цій вимозі.
2. транслітерація в будь-якому випадку, як і будь-яке орфографічне правило, це лише домовленість, а грамотність це лише ознака долучення до цієї домовленості. як би не транслітерували тут чи іншу власну назву головною метою залишатиметься розуміння що за явище, феномен чи персона об'єктивного світу мається на увазі. у цьому розрізі, що Сєргєй Бєзруков, що Сергій Бєзруков, жодної різниці немає. Амбіції персон? будь-ласка, нехай пишуть свої імена на українських афішах російською, але потім нехай не ображаються чому, при наче б то адекватному написанні, вимовлятимуть їх досить у несподіваний спосіб. Як для прикладу, в рекламних роликах пасти Colgate на німецькому телебаченні. Так, пишуть так само, але голос за кадром говорить [kolgate], а не [kolgeit]. німці принципово онімечують вимову будь-яких брендів, хоч ти кіл їм на голові чеши.
3. Відмінювання. Яким чином відмінювати в українському тексті "Дмитрий Медвдедев"? за правилами рос. граматики чи української? і як це вимовляти потім? Латинописні поляки принципово все ополячують. Англійське ім'я John відмінюється з додаванням аутентично польських відмінкових закінчень.
4. Стосовно брендів і акваріумів. Якщо вже дотримуватись всіх вимог брендових прав, то і шрифт теж спотворювати не варто було б, і вставляти у текст картинкою. акваріум і в російській мові може бути не лише гуртом, але й хатинкою для рибок. У допомозі стане контекст, який і для української мови так само властивий, нє?
ТОМУ, в тексті варто писати "під час концерту за участю Сєрґєя Бєзрукова (Сергей Безруков)...". те саме і з брендами, назвами гуртів.
Ужас!!! На фото я вижу не молоденькую нежную девочку, а тетку, которая прошла уже и огонь и воду! Что будет через пару лет?
Ей реально на фото 25 лет!!!! Она стремится быть взрослой.. И не мешало бы ей заняться своей фигурой, полнота портит и добавляет года. А маленькая была такая хорошенькая!!
Ужас!! Настоящая грубая тетка!! А ей ведь только 13!!!!!
отже, послуговуючись Вашим підходом, можна припустити, що відома (для когось) рокгрупа "Аквариум" – з "России", а от маловідома чи невідома (для когось) рокгрупа "Акваріум" – з "Росії" ;-)))
удосконалення мов відбувається лише в бік спрощення, доцільности і лінґвістичної заощадливости. натомість будь-які мудрагельні новації, що ускладнюють користування мовою, не приживуться й будуть просто ігноруватися її носіям. ця аксіома діє не тільки стосовно української, а щодо будь-якої мови взагалі.
В росіян ніколи не буде заголовку з українськими І, Є, Ї, Ґ, білоруського ў. в британців ніколи в заголовку не буде Ä, Ö, Ü, хоча це теж кирилиця. І цим керується більшість засобів масової інформації. транслітерувати чи ні – ситуативно вирішується :) Найкраще – не транслітерувати звісно, але набагато краще – не морочити цим голову:)
акваріум – цілком нормально. "Акваріум" – ні
тому що акваріум – це те що стоїть (або не стоїть) у вас вдома з рибками.а "Аквариум" – це відома рок-група
якщо росіянин висміюватиме ваше "Юрко", бо воно в нього з уркою асоціюватиметься, то чия це проблема: ваша чи цього недоумкуватого шовініста, не обтяженого етичним вихованням?