— спільнота блогів про культуру
Архів
Автор
Коментарі
пропоную не переходити :)
адже, говорячи про отруту, не можна замовчувати й того, що цукор - це біла смерть, а сіль - це ваасчє. І не забуваймо того, наскільки отруйним і шкідливим для організму і карми є харчування мертвими тваринами! та й взагалі, хіба можемо ігнорувати те, що життя людини - це поступове наближення до неминучого моменту смерті ;-)
А я вважаю, що коли є поняття держави і поняття влади, то ця влада має засоби впливу на всі ці 40 млн людей. чи хоча б на 90% з них. А це значить що як би я не старався, мої зусилля бутуь краплею в морі.
Звичайно для себе маю свій світогляд... і свою психіку. Але я не можу щось змінити глобально.
так ми перейдемо в площину "склянка напівпорожня чи напівповна". я - бачу і п"яничок під парканом, і підлітків обох статей у неадекватному стані. зміна із "шмурдяка" на слабоалкоголку - це шило на мило. а говорити про культуру отруєння, нмд, смішно або цинічно.
якщо говорити про питомо українську традицію - то ми належимо до зернових культур :) певен, що в трипільских глечика плескалося не виноградне вино.
утім, у ХХІ сторіччі у глобалізованому світі кожна людина має право і можливість обирати не тільки свою ідентичність, але і алкогольні уподобання. крім того, споживання вина - це ще й соціально-економічне явище, ознака певної класової приналежності. пролетарі й бідніші прошарки не мають фінансових ресурсів аби споживати дороге й екзотичне вино. відтак, вино - це напій антифашистьский (баварське пиво) і антикомуністичний (столічная)
мені складно бути об'єктивним у визначенні такого суб'єктивного предмету як мене самого коханого :) утім, мене стопудово можна вважати стороннім спострігачем. стосовно "ностальгуючого" - запевняю, що ні.
я описав свої враження. а вони завжди суб'ктивні, за визначенням. припускаю, що ви абсолютно праві щодо збільшення людей з пляшками вранці. просто я такого не встиг побачити. або дивився не туди.
нмсд, тут ідеться саме про позитивні зміни культури споживання алкоголю в Україні. а вони безперечні. батьки сьогдішніх підлітків споживали в свої юнацькі роки переважно не пиво чи слабоалкогольні напої, а горілку і шмурдяк. і п'янички лежали у добрі брежнєвські часи під кожним парканом і гастрономом. сьогодні такого не дуже й побачиш
:) Так, їх більше, але вони українці. І звикли до тутешніх "звичаїв". Як напевне і Ви.
я маю на увазі, що вплинути на всіх ми не можемо. лише на людей з близького нам оточення. і якщо за це візьметься багато людей, тоді операція "порятунок" набуде глобальних масштабів )
до речі, у вас гарний і зрозумілий стиль викладання фактів і аргументів )
україномовний іноземець - це на противагу іншомовним українцям :)
яке щастя, що я належу виноробної традиції :)
тепер розумію, чому так люблю античність )
традиції споживання алкоголю різні у різних народів. згадувані вами французи й грузини належать до спорідненої виноробної цивілізації, чиє коріння пов'язано з античним світом і їхньою культурою вирощування винограду і споживання вина. крім того, в європі є й північніші, пивні й горілчані традиції - це вже хліборобні народи, що вирощували й обробляли зернові культури - пшеницю (горілка), жито (віскі) тощо. споживання алкоголю - це одна з підвалин нашої спільної європейської цивілізації. на відміну, скажімо, від непитущого мусульманства. коли надлишок маскулінної агресії не пригальмовується алкоголем чи спортом, тоді й маємо полігамію, неадекватне чи брутальне ставлення до жіночої статі, пандемію релігійного радикалізму, героїзацію смертників тощо
піднялось питання, на яке я вчора (на парі вже якось згадуваного професора Лося) не змогла дати відповідь: як змусити людину захотіти врятуватися?
але нині я відповім так: якщо близька вам людина, на чиє життя ви можете впливати, в чиєму житті ви важливі, не має бажання жити (а небажання визнати проблему й врятуватися - саме від небажання жити. по-справжньому жити), і ніщо й ніхто інший не пробуджує в людині бажання до життя - залишається тільки молитися - від вас вже нічого не залежить
якщо ж випадок не безнадійний - дайте людині змогу відчути смак життя, свою важливість на світі
Пане Олесю, ви - не пересічний іноземець, а ностальгуючий емігрант-патріот)))) і це - дві великі різниці! природно, що ви, завдяки/через ваш характер бачите зміни на краще:)
хоч теж намагаюсь оптимістично дивитись навколо - мені не вдається не не бачити різке збільшення людей із пляшками пива і слабоалкогольних напоїв - вранці на вулиці! і в транспорті!
тут уже не йдеться про жодну культуру, навіть про її відсутність - тільки про нагальну необхідність додати алкоголю в організм, правда?
то давайте цю психологію змінювати
все на світі кероване (хоч далеко не все людьми), а такі речі, як залежність, керовані перш за все самою людиною
людей, які не хочуть себе рятувати, не врятує ніщо. на жаль, такі віддалені спроби навернути їх до порятунку (як оця стаття чи тисячі схожих, проповіді і тд і тп) здебільшого ігноруються. в такому все мусить починатися з сім"ї, з найближчого оточення.
:) або мене обманули або я знаю.
є люди, в яких природньо організм легше розкладає алкоголь. інколи це етнічна властивість.
хоча не треба бути мудрецем, щоб помітити, що люди які швидко п"яніють, а є такі яким хоч би що.
тоді чому серед народів, що мають традицію вживання алкоголю під час їжі (французи чи грузини, наприклад), значно менше алкоголіків з поміж інших, які цієї традиції не мають (бо мають традицію просто вживання, без прив"язок до їжі - і печеньком занюхати можна)? над цим питанням вчені мудрують багато років. може, й намудрували логічне пояснення, не знаю
я мала на увазі, КОЖЕН мусить починати з СЕБЕ, а не кілька людей самі за 40 млн починатимуть
Все починається з того, що людьми керують. Алкоголізм — управляємий. Бо це психологія. І психологія в якійсь мірі вивчена.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Я люблю романтиків і оптимістів :) Вони мене надихають.